Юному обдарованому Буретворцю судилося першому розкрити таємниці літніх дощів у високогірних і посічених вітром степах Друуда. Постійно під нападами як з боку природи, так і з боку цивілізованого королівства на півдні, гірський народ Оґлоді віками проживав на безкінечних гірських плато. Вони — слабке відлуння колись могутньої цивілізації, занепале плем’я, мистецтво управління погодою якого сакральне і неосяжне. Навіть вони самі не розуміють його природи. Для них, жителів гірських степів, погода була схожа на релігію, вона давала життя, але могла й забрати його в будь-яку мить. Смертельні розряди блискавок, супутники життєдайного дощу, забирали із собою взамін життя, залишали обпалені трупи.

Хоч і невисокий, як для свого народу, Буретворець був безстрашним і одержимим жагою до знань. Ще зовсім юним і без свого верхівця, він проводив увесь свій час у дослідженнях руїн древніх міст, вивчаючи зруйновані бібліотеки та заіржавілі майстерні. Зрештою, його пошуки завершилися успіхом. Він знайшов те, що хотів, і повернувся до свого племені. Коли він розібрався в кресленні давнього пристрою, то отримав владу над різницею потенціалів та став здатен створювати буревії за власним бажанням. Частково чари, частково ремесло, його котушки містять у своїх пластинах силу, здатну дарувати й забирати життя. Силу, здатну дати відсіч південцям і будь-кому, хто насмілиться порушити кордони священних земель Оґлоді.