Кожен чаклун може використати кілька заклинань, а деякі можуть навчатися достатньо довго, аби стати чарівниками. Однак, лише найталановитішим дозволено мати титул мага. Утім, як і в будь-якому іншому колі чаклунів, відчуття спільноти ніколи не гарантувало чесного змагання.

Уже відомий у вищому чаклунському колі дуелянт і вчений Рубік ніколи не думав, що у нього є задатки мага. Доти, доки його не спробували вбити всьоме. Із зітханням викинувши дванадцятого із так званих убивць зі свого балкона, він усвідомив, наскільки безнадійно нецікавими стали замахи на його життя. Раніше несподіване клацання пальцями чи поява вогню на чиїйсь руці змушували його радісно підстрибувати, але тепер усе стало повністю передбачуваним і нудним. Йому хотілося серйознішої боротьби. Отож він одягнув свою бойову маску і зробив те, що зробив би кожен чарівник, який прагне вищого статусу: оголосив про намір убити мага.

Незабаром Рубік усвідомив, що напавши на одного мага, він напав на них усіх, і ті кинулися на нього всіма своїми силами. Кожне закляття будь-якого з його супротивників було невпинним потоком енергії, кожна атака — розрахованим на вбивство ударом. Та дуже швидко трапилося те, на що вороги Рубіка не розраховували — їхня майстерність обернулася проти них. Всередині виру магії Рубік реготав, непомітно читаючи й копіюючи здібності одного, щоби використати їх проти іншого. І сіяв, таким чином, хаос серед тих, хто об’єднався проти нього. Почали з’являтися звинувачення в зраді, і незабаром маги почали битися один з одним, навіть не підозрюючи, хто спонукав їх до цього.

Коли битва, зрештою, стихла, все навколо було обпалене й заморожене, потрощене, полите й порване. Тільки Рубік виділявся на тлі безладу, дещо побитий, але захоплений святом, яке йому випало. Ніхто не зважився сперечатися, коли він подав заявку на прийняття у Таємну раду, й Одинадцять нетварних згодилися як один дати йому титул Верховного мага.