Присяжники слизеринської варти дають урочисту обітницю, котру часто повторюють перед битвою: «Слизерин непереможний». Направду, це не лише обітниця, а й закон, бо кожен, хто не виконає свого обов’язку, назавжди виганяється з ордену. Поразка — не для слизеринів.

Колись Слизис глибоко шанувалася своєю расою, багато років командувала цілим батальйоном соратників і мала унікальну зброю — свій незабутній голос. Сильною, верткою та пронозливою була ця підводна командувачка, що разом зі своєю смертоносною вартою непорушно стояла на захисті Глибенів і великих багатств затонулих міст. Та в останній битві під Креєм її війська були відкинуті розбійницькою армією левіантів, які шукали пожертви своєму богу Мельрону. Коли завершилася довга й кривава битва, а тіла прибрали із затонулих покоїв, то з’ясувалося, що зі скарбниці зникла коштовна чаша. Із сотні вартових вижило лише кілька, але їхня жертва й хоробрість вже не мали значення — скарб зник, честь утрачено. Так Наґа-Сирена стала вигнанницею. Її вислали на пошуки вкраденої чаші. Хоч вона може покласти у скарбницю в сотні разів більше, та все одно назавжди приречена жити на чужині, допоки не поверне вкрадене. Жодне золото не зрівняється з ціною втраченої честі.