Марс, перший син небес, довгий час провів у веденні нескінченної війни та побачив безліч бойових походів під стягами свого старого імені. Війни підкорення та розплати. Справедливі та несправедливі… Завжди безжалісні. Так само, як і його батько, Марс потурав своїм найнизеннішим поривам — зі схильностями куди потворнішими, ніж у Зевса — і завдавав невимовних страждань.

Проте епохи поступово зникали за ним і егоїстичні шляхи його батька — шляхи багатьох благочестивих родичів, що засуджували його — врешті-решт стали порожнім звуком. Для задоволення його пристрастей самої війни вже було недостатньо. Уперше за вічні часи бог війни почав вагатися — з якою ціллю він розмахував своїм знаменним списом.

Як і воліли Долі, рішення прийшло швидко: він мусить вести війну заради більшої цілі та навіювати більше, ніж просто жорстокість та страждання від вигляду його гребня. Він повинен претендувати на мантію лідерства, яка є його невід’ємним правом, адже настав час спалити пантеон старої доби та збудувати нову імперію на вершині праху його родичів. Певно лише тоді він отримає задоволення і звеличить славу Марса в очах кожного.